Медичний факультет Київського університету, реорганізований у 1920 р. в Київський медичний інсти­тут, було засновано у квітні 1840 р. 22 студенти-медики, які вступили на факультет, прослухали першу лекцію з анатомії 9 вересня 1841 р.

У зв’язку з відсутністю належного приміщення для розміщення медичного факультету його відкриття було заплановано на 1842 р., коли передбачалося закінчити будівництво головної університетської споруди. Однак потреба в лікарях, особливо у зв’язку з широким роз­повсюдженням епідемій у країні, була настільки вели­кою, що вже у грудні 1840 р. міністр Уваров, щоб зміни­ти попередній указ, запропонував адміністрації Київського університету з початком 1841/42 н. р. від­крити 1-й курс медичного факультету.

Строк навчання на медичному факультеті був 5 ро­ків, а на всіх інших факультетах – 4 роки.

Згідно зі статутом 1842 р., призначеним виключно для Київського університету, медичний факультет мав складатися з таких кафедр: 1) анатомія фізіологічна з мікрографією; 2) фізіологія здорової людини; 3) фізіо­логія хворої людини, або патологічна фізіологія з пато­логічною анатомією; 4) загальна терапія та «врачебное веществословие» з необхідними вказівками на токсико­логію; 5) оперативна хірургія з хірургічною клінікою; 6) теоретична хірургія з офтальмологією; 7) приватна терапія у повному обсязі; 8) терапевтична клініка з семіотикою; 9) акушерство теоретичне і практичне, аку­шерська клініка; 10) державне лікарезнавство, до якого входить: а) судова медицина; б) медична поліція з гігіє­ною; в) лікарське законознавство, тобто короткий ви­клад справи, порядку служби, а також відомості про громадянську службу та правознавство у необхідному для лікаря обсязі; г) ветеринарна поліція з епізоотични­ми хворобами. Ці кафедри мали бути заміщені поступо­во, з організацією на медичному факультеті старших курсів.

Медичному факультету було передано частину ла­бораторного майна Віденської медико-хірургічної ака­демії, закритої царським урядом незадовго до створен­ня факультету. У зв’язку з тим, що більшість профе­сорів і викладачів академії були поляками, небагато з них отримали можливість працювати на медичному фа­культеті Київського університету.

У травні 1845 р. відбувся перший випуск. Медичний факультет Київського університету закінчили, отри­мавши звання лікаря, 3 особи.

Уже при заснуванні факультету йому відводилася важлива роль у системі медичної освіти в Росії стати керівним центром для інших медичних факультетів півдня Росії.

Успіхи медичного факультету Київського університету значною мірою зумовлені тим, що його розвиток, як і зародження факультету, пов’язано з іменем М. І. Пирогова. У «Щоденнику старого лікаря» Микола Іванович, розповідаючи про свою діяльність як члена і комісії при міністерстві освіти, говорить: «Все дела и даже даже выборы медицинских факультетов всех русских университетов проходили через наши руки. Особливо же вновь учреждавшийся в то время медицині факультет Киевского университета почти всецело учреждался и избирался в нашей Комиссии».

Учнями і наступниками Миколи Івановича були перші професори факультету – В. О. Караваев, М.І.Козлов,  О. П. Вальтер.

Формування В. О. Караваєва як ученого й умілого хірурга проходило під безпосереднім впливом М.І.Пирогова , котрий писав: «Я могу по праву считать одним из своих научных питомцев: я направил его шаги на поприще хирургии, сообщил ему уже избранное мною направление в изучении хирургии».

Професор анатомії М. I. Козлов, перебуваючи в Дерпті, слухав чудові лекції М. І. Пирогова, під його впливом формувалися наукові переконання М.І. Козлова щодо анатомії. Величезна ерудиція М. І. Козлова давала йому можливість викладати одночасно й курс історії медицини, що також певною мірою було впливом його вчителя, котрий приділяв немало уваги історії розвитку медичних знань. Геній М. І. Пирогова, що охоплював увесь багатий спадок минулого прагнув майбутнього, шукав нові наукові факти, що могли б збагатити медицину і вказати шляхи її подальшого розвитку. Це не могло не вплинути на діяльність його учнів.

Поступовий розвиток ідей М. І. Пирогова медичного факультету можна також простежити діяльністю наступника М. І. Козлова по кафедрі анатомії професора О. П. Вальтера.

Відвідуючи лекції М. І. Пирогова, а також працюючи в очолюваній ним клініці, молодий О. П. Вальтер став гарячим прибічником свого вчителя, намагаючись у міру своїх можливостей наслідувати його в методиці пізнання наукових істин, побудованих на твердому фундаменті встановлених фактів, не припускаючи будь-яких неперевірених досвідом висновків. Про те, що О.П. Вальтер наслідував ідеї М. І. Пирогова, свідчать його слова: «Вероятно, никто не станет упрекать, что я везде следовал Пирогову, где только но это сделать…»

З ініціативи О. П. Вальтера, за проектом відомого архітектopa О. В. Беретті на Фундуклеївській вулиці (нині вул. Б. Хмельницького) було збудовано споруду  анатомічного театру – одного з найкращих на той час не лише в Росії, а й у світі. В. О. Бец називав його «палацом науки».

Спільно з В. О. Караваєвим і М. І. Козловим О.П.Вальтер посіяв зерна тих передових ідей, які у майбутньому дали багатий урожай на медичному факультеті Київського університету.

Під впливом М. І. Пирогова вчені медичного факультету Київського університету почали розробку актуальних проблем військово-польової хірургії.

У роки Кримської війни в обложеному Севастополі поряд з М. І. Пироговим працював київський хірург Х.Я. Гюббенет із групою студентів медичного факультету Київського університету. В діючій армії впродовж Російсько-турецької війни  (1877-1878)  працювали київські хірурги С. П. Коломнін, О. С. Яценко та ін.

На початку 60-х років XIX ст. у Київському університеті розпочалася діяльність визначного вітчизняного Ю. К. Шимановського, котрий приїхав до Києва на запрошення М. І. Пирогова. Пирогов значно вплинув на діяльність Шимановського у сфері хірургії. Його інтерес до остеопластики, а також досягнення у розробці й удосконаленні різноманітних остеопластичних методів нерозривно пов’язані  з працями М. І. Пирогова у цій галузі. На особисте іпрохання Миколи Івановича Шимановський написав роз’яснення до його класичної праці «Хирургическая  анатомия артериальных стволов и фасций», а також опрацював  і доповнив ілюстрації до неї.

Деякий час кафедрою теоретичної хірургії з госпітальною хірургічною клінікою Київського університету керував видатний російський хірург М. В. Скліфосовський, котрого також рекомендував на цю посаду М.І.Пирогов.

Рекомендація Пирогова щодо кандидатів на заміщення керівників кафедр у Київському університеті впродовж багатьох років була своєрідною традицією, одним із виявів довготривалого впливу М. І. Пирогова на розвиток медичного факультету Київського університету. Гарячими послідовниками М. І. Пирогова були видатні київські хірурги М. М. Волкович і А. П. Кримов.

Про визнання величезних заслуг М. І. Пирогова у становленні та розвитку Київського університету і, в першу чергу, його  медичного факультету, свідчить його обрання почесним членом університету (20 квітня 1855 р.).

Безпосередній вплив на розвиток медичного факультету мав М. І. Пирогов у той час, коли він був куратором Київського навчального округу (1858-1861 рр.).

Приділяючи значну увагу вихованню студентської молоді, М. І. Пирогов одночасно турбувався про її що­денні потреби. За його активної участі в Київському університеті були організовані перші студентські класи для надання матеріальної допомоги студентам. М. І. Пи­рогов сприяв також створенню студентської бібліотеки та лекторію. На прохання студентів М. І. Пирогов перед від’їздом з Києва подарував для лекторію свій фотопор­трет, на якому зробив напис: «Люблю и уважаю моло­дость. Потому, что помню свою. Н. И. Пирогов, 1861, 13 апреля, г. Киев».

У 1875 р. у Києві було відкрито міську Олександрівську лікарню, яка стала базою для низки клінік ме­дичного факультету.

Того ж року було побудовано корпус для кафедри загальної патології та гістології (нині вул. Богдана Хмельницького), а через 10 років – будівлю факуль­тетської терапевтичної та хірургічної клінік (нині буль­вар Т. Г. Шевченка, 17).

У цей період на медичному факультеті було створе­но низку нових кафедр: оперативної хірургії, нервових хвороб, фізіологічної хімії, педіатрії, хірургічної пато­логії та ін. Медичний факультет стає найбільшим фа­культетом у Київському університеті. У 1885 р. тут на­вчалося 986 студентів.

У 60-х – 80-х роках XIX ст. професорсько-викла­дацький склад факультету поповнився низкою видат­них учених, серед яких були В. О. Бец, В. Т. Покровський, П. І. Перемежко, В. Б. Томса, М. В. Скліфосовський, В. А. Субботін, М. А. Хржонщевський, Г. М. Мінх, А. В. Іванов та ін.

У кінці XIX – на початку XX ст. низку кафедр очо­лили великі вчені – М. І. Стуковенков, В. В. Підвисоцький, В. Є. Чернов, О. Д. Павловський, С. М. Реформатський, М. М. Волкович, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, В. К. Високович, М. М. Дітеріхс, К. Е. Добровольський, А. П. Кримов, О. В. Корчак-Чепурківський, В. Ю. Чаговець.

Значний внесок у вивчення мікроскопічної анатомії та фізіології центральної нервової системи зробив ук­раїнський анатом і гістолог В. О. Бец. Його класична праця «Анатомия поверхности головного мозга» стала початком сучасного вчення про клітинну будову кори головного мозку. Велике значення мали також дослі­дження В. О. Бецом будови надниркових залоз, розвит­ку та росту кісток, клінічної діагностики.

Видатний патологоанатом та епідеміолог Г. М. Мінх своїми дослідженнями, пов’язаними іноді з ризиком для життя, вніс багато нового у питання етіології та патоге­незу низки інфекційних захворювань.

Широко відомі праці засновника київської школи па­тологів В. В. Підвисоцького, присвячені мікроскопічній будові підшлункової залози, процесу регенерації, пробле­мам загальної патології, інфекції та імунітету, етіології злоякісних пухлин, ендокринології тощо. Написаний ним у Києві підручник «Основи загальної патології» витримав 20 видань і був перекладений 17 мовами.

Учень В. В. Підвисоцького, видатний епідеміолог Д. К. Заболотний підкреслював, що київський період був найбільш плідним періодом його життя з наукової точки зору.

Одним із основоположників вітчизняної гістофізіо­логії та санітарної просвіти населення став професор М. А. Хржонщевський. Він запропонував метод фізіо­логічної ін’єкції, який не втратив свого значення і нині, створив цінні праці про будову та функції кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо.

Успішно розвивав ідеї С. П. Боткіна в Києві один із його перших учнів професор В. Т. Покровський. Знач­ний внесок у розвиток гігієни зробив основоположник цієї кафедри, професор В. А. Субботін, а в галузі педі­атрії – професор В. Є. Чернов.

Класична праця професора П. І. Перемежко «О де­лении животных клеток» завоювала її автору загальне визнання та повагу в науковому світі.

Значною популярністю користувався професор В. К. Високович – один із найвизначніших патологоана­томів і бактеріологів свого часу.

Талановитими новаторами були відомий хірург М. М. Волкович, один із засновників електрофізіології В. Ю. Чаговець, основоположники київської терапев­тичної школи В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський та ін.

У другій половині XIX ст. зросла роль медичного фа­культету як центру, що об’єднував творчо мислячих лікарів-практиків Києва, Київської губернії та інших гу­берній Південно-західного краю. При факультеті ви­никла низка наукових об’єднань, до яких входили професори, так і лікарі-практики.

У 1840 р. було організовано Товариство київських лікарів, яке незмінно очолювали, починаючи з 1849 професори медичного факультету. У 1869 р. більшість професорів факультету, поряд із професорами інших факультетів, узяли участь у заснуванні університетського товариства природознавців. З ініціативи студента-медика А. Киселя, майбутнього видатного вітчизняного педіатра, в 1881 р. було організовано студентське наукове товариство «Клиническое общество студентов-медиков». У 1896 р. у Київському університеті утворилося фізико-медичне товариство. Першим його головою був професор М. І. Стуковенков.

При факультеті організується низка об’єднань клініцистів: наукове товариство акушерів-гінекологів (1885),  психіатричне (1897), дерматологічне та сифілідологічне товариства (1900). «Труды», «Записки» та інші видання цих товариств являли собою значну наукову цінність.

Професори медичного факультету вважали своїм обов’язком пропаганду медичних знань, підвищення медичної культури населення Києва та України. Протягом багатьох років професор М. А. Хржонщевський очолював створену в 1886 р. комісію медичних народних читань.

У березні 1920 р. за наказом №111 Київської губнаросвіти в Києві був створений Інститут охорони здоров’я  котрий об’єднав медичний факультет Київського університету з медичним факультетом Українського державного університету та Жіночим медичним інститутом.

01601, м. Київ

1) бульвар Тараса Шевченка,13 (ректорат)

2) проспект Берестейський, 34 (навчальні корпуси)

 

Телефон загального відділу: +38 (044) 234-92-76

Телефакс: +38 (044) 234-92-76

Електронна адреса: kancnmu@nmu.ua

Телефон Приймальної комісії: +38 (044) 454-49-83, +38 (044) 454-49-49, +38 (097) 711-95-13

Електронна адреса Приймальної комісії: pknmu@nmu.ua

Офіційний сайт: nmuofficial.com

Facebook: https://www.facebook.com/bogomoletsmedicaluniversity/

Telegram: https://t.me/NMU_official_com